Паліативна допомога: коли вона потрібна і як її отримати в Україні
1. Що таке паліативна допомога і коли вона потрібна
Навколо паліативної допомоги досі існує багато страхів. Один із найпоширеніших — уявлення, що це допомога лише в останні дні життя, коли лікування вже припинили і «нічого більше зробити не можна». Насправді це не так.
Паліативна допомога — це комплекс медичних заходів, спрямованих на покращення якості життя людини, яка має захворювання, що обмежує життя або загрожує йому. Її завдання — своєчасно виявляти і полегшувати біль та інші фізичні симптоми, психологічні, соціальні й духовні проблеми пацієнта, а також підтримувати його родину.
Тобто головне запитання в паліативній допомозі — не «Скільки людині залишилося жити?», а «Що ми можемо зробити зараз, щоб їй було краще?»
Людина може потребувати паліативної допомоги місяцями або роками. Вона може отримувати її паралельно з лікуванням основного захворювання.
Наприклад, пацієнт з онкологічним захворюванням може продовжувати отримувати хімієтерапію, променеву, таргетну чи іншу протипухлинну терапію і водночас потребувати лікування болю, нудоти, задишки, слабкості, порушень сну або психологічної підтримки.
Те саме стосується людей із тяжкими неврологічними, серцево-судинними, респіраторними та іншими прогресуючими захворюваннями. Паліативна допомога призначена і для дорослих, і для дітей.
Коли варто подумати про паліативну допомогу
Діагноз сам по собі — не єдине, що визначає потребу в паліативній допомозі. Важливо оцінювати стан людини та її потреби.
Приводом звернутися по таку допомогу можуть бути:
- біль;
- задишка;
- нудота чи блювання;
- виражена слабкість;
- втрата ваги та апетиту;
- труднощі з ковтанням;
- порушення сну;
- тривога;
- сплутаність свідомості;
- закрепи;
- пролежні;
- інші симптоми, які суттєво погіршують якість життя.
Але потреба в паліативній допомозі може бути не лише медичною. Іноді родина просто перестає справлятися з доглядом: не знає, як безпечно переміщувати людину, годувати через гастростому, доглядати за катетером або стомою, давати ліки чи діяти, якщо стан раптово погіршиться.
У таких ситуаціях не потрібно чекати «термінальної стадії» або моменту коли «вкрай важко». Це вже привід обговорити з лікарем потребу в паліативній допомозі.
2. Яку паліативну допомогу може отримати пацієнт
Потреби кожної людини різні, тому спочатку команда оцінює стан пацієнта, симптоми, функціональні можливості, харчування, здатність до самообслуговування, психологічні та соціальні потреби, а також можливості родини самостійно забезпечувати догляд.
Одне з головних завдань — контроль симптомів. Це лікування болю, задишки, нудоти та блювання, закрепу, тривоги, безсоння та інших станів, які суттєво погіршують самопочуття та якість життя людини.
Особливо важливим є контроль хронічного болю. Пацієнт, який потребує паліативної допомоги, має право на адекватне знеболення, зокрема із застосуванням опіоїдних анальгетиків, якщо вони показані.
Допомога також може включати медсестринський догляд: догляд за шкірою та профілактику пролежнів, допомогу при ранах, догляд за стомами, катетерами, гастростомами та іншими медичними виробами.
Окрема частина роботи — оцінка нутритивного статусу та можливості самостійно приймати їжу та безпечно ковтати. Команда може визначити нутритивні проблеми, надати рекомендації щодо харчування та, за показаннями, організувати необхідну підтримку.
Важливою частиною паліативної допомоги є також навчання родини. Близьких можуть навчити безпечного догляду, годування, переміщення пацієнта, використання медичного обладнання, контролю симптомів відповідно до призначень лікаря та розпізнавання небезпечних змін у стані («червоні прапорці»).
Після первинної оцінки для пацієнта складають план спостереження та супроводу. У ньому визначають основні потреби й симптоми, цілі допомоги, необхідне лікування та догляд, а також дії команди й родини.
Такий план не є незмінним: стан і потреби паліативного пацієнта можуть змінюватися, тому його регулярно переглядають і за потреби коригують. За чинним Порядком МОЗ періодичність перегляду визначає надавач паліативної допомоги, а додатковий перегляд проводять у разі зміни клінічного стану або побажань пацієнта.
Для пацієнтів, яких супроводжує мобільна паліативна команда за Програмою медичних гарантій, у 2026 році передбачено щонайменше один візит команди протягом кожного тижня надання допомоги. Під час таких візитів команда оцінює стан пацієнта та за потреби коригує подальший супровід.
Тому хороший план паліативної допомоги має відповідати не тільки на запитання «Які ліки призначити?», а й на значно ширше: «Що зараз найбільше заважає цій людині жити і що ми можемо з цим зробити?»
3. Паліативна допомога при неврологічних захворюваннях
При тяжких і прогресуючих неврологічних захворюваннях, таких як бічний аміотрофічний склероз, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз, деменція або тяжкі наслідки інсульту, потреба в паліативній допомозі визначається не самим діагнозом, а тяжкістю стану, прогресуванням захворювання, вираженістю симптомів і ступенем втрати функціональної незалежності. Це відповідає загальному Порядку надання паліативної допомоги: статус пацієнта встановлюють за сукупністю клінічних і функціональних критеріїв, а не лише за нозологією.
Особливо важливо оцінювати не тільки біль, а й спастичність, парези, порушення ковтання і мовлення, когнітивні зміни, нейрогенну дисфункцію сечового міхура та кишківника, дихальні порушення, втрату мобільності й здатності до самообслуговування. Наприклад, чинний в Україні клінічний протокол для розсіяного склерозу окремо містить розділ про паліативну допомогу і наголошує, що одного показника інвалідизації недостатньо: потрібно також оцінювати симптоми, психологічні, соціальні та інші потреби пацієнта.
Цей же протокол зазначає, що паліативну допомогу при тяжкому прогресуючому розсіяному склерозі слід розглядати не лише наприкінці життя, а й тоді, коли захворювання продовжує прогресувати, функціональні обмеження наростають, а основним завданням стає контроль симптомів і збереження якості життя.
Окреме значення має завчасне планування допомоги. За наявності прогресуючих когнітивних або комунікативних порушень слід завчасно обговорювати реалістичні цілі лікування та фіксувати побажання людини щодо подальшої допомоги, поки вона ще може брати участь у прийнятті рішень.
Для пацієнтів із тяжкими неврологічними захворюваннями особливо важлива мультидисциплінарна робота. Залежно від потреб до команди можуть залучатися невролог, лікар паліативної допомоги або сімейний лікар, медсестра, фізичний терапевт, ерготерапевт, логопед, психолог, фахівець із лікування болю та інші спеціалісти.
За Програмою медичних гарантій 2026 року пацієнт із тяжким прогресуючим неврологічним захворюванням може отримувати паліативну допомогу стаціонарно або вдома через мобільну паліативну команду, якщо відповідає критеріям паліативності (Наказ МОЗ № 1308).
Мобільний пакет передбачає, зокрема, оцінку симптомів і болю, корекцію нутритивного статусу, визначення потреби в асистивних засобах для мобільності, забезпечення частиною необхідних медикаментів і медичних виробів, навчання родини та телемедичне спостереження (телефоном або через відеозв’язок).
Для пацієнтів з неврологічними захворюваннями важливе також правило щодо знеболення: якщо хронічний біль пов’язаний не з онкологічним захворюванням, лікар первинної допомоги виписує препарати в межах плану лікування, сформованого лікарем-спеціалістом; якщо схема неефективна, пацієнта потрібно знову направити до спеціаліста для її перегляду.
Важливо: Не всі неврологічні захворювання мають окремий український протокол із детальною паліативною частиною, але ПМГ і Порядок №1308 задають загальний маршрут для всіх пацієнтів, що потребують паліативної допомоги.
4. Де можна отримати паліативну допомогу в Україні
Паліативна допомога не прив'язана до одного місця. В Україні вона може надаватися вдома, амбулаторно або в стаціонарних умовах.
Чинний Порядок МОЗ розрізняє загальну та спеціалізовану паліативну допомогу. Загальну можуть надавати, зокрема, сімейні лікарі, терапевти, педіатри та інші лікарі, а спеціалізовану паліативну допомогу надає мультидисциплінарна команда.
Паліативна допомога вдома
Якщо стан людини дозволяє залишатися вдома, до неї може приїжджати мобільна паліативна команда. Команда оцінює стан, допомагає контролювати симптоми, призначає лікування, проводить необхідні медичні втручання в межах пакета, навчає родину догляду та визначає, що потрібно пацієнтові для безпечного перебування вдома.
Паліативна допомога в стаціонарі
Якщо симптоми неможливо належним чином контролювати вдома або людина потребує цілодобового медичного і медсестринського нагляду, допомога може надаватися у стаціонарі, у паліативному відділенні, хоспісі або іншому закладі, який має відповідний договір з НСЗУ.
Важливо: Місце надання допомоги визначається не просто діагнозом, а станом людини, її потребами та медичними показаннями.
5. Як отримати паліативну допомогу в Україні
Для пацієнта та його родини цей процес має бути максимально зрозумілим.
Крок 1. Зверніться до лікаря. Найпростіше почати із сімейного або лікуючого лікаря. Не потрібно чекати, поки стан стане критичним.
Крок 2. Лікар оцінює потребу в паліативній допомозі. Її визначають відповідно до критеріїв, установлених Порядком надання паліативної допомоги, затвердженим наказом МОЗ № 1308. Враховують захворювання, загальний стан людини, симптоми та інші потреби.
Крок 3. Отримайте направлення. Для отримання спеціалізованої паліативної допомоги за Програмою медичних гарантій лікар формує електронне направлення.
Крок 4. Оберіть заклад або мобільну команду, які мають договір із НСЗУ. Пацієнт не зобов’язаний отримувати паліативну допомогу лише за місцем реєстрації чи проживання. Головне, щоб обраний надавач мав чинний договір із НСЗУ за відповідним пакетом.
Знайти надавача паліативної допомоги можна через електронну карту місць надання послуг НСЗУ або зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77.
6. Яку паліативну допомогу можна отримати безоплатно в Україні
У 2026 році спеціалізована паліативна допомога входить до Програми медичних гарантій. Якщо заклад має договір із НСЗУ за відповідним пакетом, передбачені ним медичні послуги є безоплатними для пацієнта.
У стаціонарі
У стаціонарі це, зокрема, цілодобовий лікарський і медсестринський догляд, контроль болю та інших симптомів, необхідні лабораторні й інструментальні обстеження, забезпечення лікарськими засобами, перев’язувальними матеріалами та медичними виробами, а також навчання родини догляду за пацієнтом.
Вдома
За місцем перебування пацієнта допомогу надає мобільна паліативна команда. Вона оцінює його стан і симптоми, контролює біль та інші прояви захворювання, проводить необхідні медичні втручання, забезпечує передбачені пакетом лікарські засоби, перев’язувальні матеріали та медичні вироби, а також навчає родину догляду за пацієнтом.
Знеболення
До програми реімбурсації «Доступні ліки» входять лікарські засоби для лікування болю та надання паліативної допомоги. За наявності медичних показань пацієнт може отримувати їх за електронним рецептом безоплатно або з доплатою — залежно від конкретного препарату.
Для пацієнтів, що потребують паліативної допомоги, програмою безоплатно передбачені, зокрема, препарати таблетованого морфіну 10 мг і трансдермальний пластир фентаніл. Електронний рецепт виписують відповідно до правил програми реімбурсації.
Для пацієнтів із встановленим онкологічним діагнозом сімейний лікар створює план лікування та виписує препарати безоплатно за програмою «Біль та паліативна допомога ПМД». Отримати препарат можна в аптеці, яка має договір із НСЗУ за програмою реімбурсації.
Важливо: Якщо заклад із договором НСЗУ вимагає гроші за медичну послугу або лікарський засіб, які він зобов'язаний забезпечити в межах відповідного пакета, пацієнт або його представник може звернутися до контакт-центру НСЗУ 16-77.
7. Паліативна допомога вдома: як організувати догляд
Більшість людей, якщо це можливо, хочуть залишатися вдома, у звичному середовищі, поруч із близькими. Але догляд за людиною з тяжким захворюванням не повинен означати, що родина залишається сам на сам із хворобою.
Одне із завдань паліативної команди — підготувати родину до догляду.
Не потрібно перетворювати квартиру на лікарню. Потрібно організувати простір так, щоб він був безпечним і зручним як для самого пацієнта, так і для людини, яка за ним доглядає.
Медичні працівники можуть навчити родичів, як правильно переміщувати людину, змінювати положення тіла, доглядати за шкірою, годувати, користуватися гастростомою, катетером чи стомою, давати призначені препарати та користуватися необхідним обладнанням.
Особливо важливо, щоб у родини був чіткий план дій. Люди, які доглядають за пацієнтом, мають знати:
- які препарати і коли він отримує;
- що робити в разі посилення болю, задишки, нудоти або інших очікуваних симптомів;
- кому телефонувати, якщо стан змінився;
- у яких ситуаціях достатньо зв’язатися з паліативною командою, а коли потрібна невідкладна медична допомога.
Не менш важливо регулярно оцінювати, чи справляється сама родина. Виснаження людини, яка цілодобово доглядає за близьким із тяжким захворюванням, — це не дрібниця. Підтримка членів сім’ї та інших людей, які здійснюють догляд, є частиною паліативної допомоги.
Важливо: Не потрібно чекати кризи, щоб попросити про допомогу.
Якщо біль не контролюється, людина задихається, майже не їсть або не може ковтати, з’явилися нові симптоми, різко змінилися свідомість чи поведінка, родина більше не справляється з доглядом — це привід звернутися до лікаря або паліативної команди і переглянути план допомоги.
Паліативна допомога починається не тоді, коли медицина вже нічого не може запропонувати. Вона починається тоді, коли людині потрібна допомога, щоб жити з тяжкою хворобою настільки добре, наскільки це можливо.
| Текст підготовлено з урахуванням чинного Порядку надання паліативної допомоги в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 04.06.2020 № 1308, а також актуальних станом на 2026 рік вимог Програми медичних гарантій і Програми реімбурсації НСЗУ. |
Схожі статті
544
Паліативна допомога пацієнтам наприкінці життя
Паліативна допомога пацієнтам наприкінці життя: У цьому розділі ми обговоримо симптоми та ознаки передсмертного стану. Ми допоможемо Вам підготувати стратегії як медикаментозного, так і немедикаментозного лікування. Також, обговоримо психосоціальні аспекти догляду за пацієнтами та надання допомоги їх близьким людям.
47
Паліативна допомога при колоректальному раку
Паліативна допомога при колоректальному раку: Колоректальний рак (КРР) є третім найпоширенішим раком, діагностованим у всьому світі, і є причиною 8% усіх смертей від раку. Хоча хірургічне втручання вважається основним методом лікування КРР, у 10-15% пацієнтів виявляються метастазування, і вони можуть ніколи не підлягати лікувальній терапії
29
Підтримка у звʼязку із втратою близької людини: допомога дітям, підліткам і команді опікунів
Підтримка у звʼязку із втратою близької людини: допомога дітям, підліткам і команді опікунів: Незалежно від того, чи сумуємо ми, втрачаючи близьку людину, чи переживаємо, дізнавшись про серйозне захворювання, втрату роботи чи постійні утиски на ній, усі ми сумуємо по-своєму, індивідуально.