Від наукового відкриття до кращої допомоги пацієнтам: Наталка Суховерська про трансляційну науку, наставництво та лідерство
Самі по собі наукові відкриття не змінюють медицину. Шлях від результатів досліджень до покращення допомоги пацієнтам є тривалим і часто непередбачуваним. Він залежить не лише від якісних наукових даних, але й від наставництва, лідерства, співпраці та здатності об’єднувати фахівців із різних галузей.
Саме цим темам була присвячена доповідь «Bridging the Gap: Translational Science, Mentorship, and Leadership», яку Наталка Суховерська, PhD, FACPSEM, асоційована професорка та фахівчиня з медичної фізики Сіднейського університету, представила під час AACR on Campus Poland–Ukraine — конференції, організованої American Association for Cancer Research (AACR), Global Medical Knowledge Alliance (GMKA) Ukraine та Maria Skłodowska-Curie National Research Institute of Oncology у Варшаві.
Робота професорки Суховерської також перебуває на перетині науки та клінічної практики. Вона зосереджена на вдосконаленні лікування раку за допомогою новітніх технологій, трансляційних досліджень і розвитку радіаційної дозиметрії.
До Всесвітнього дня досліджень раку публікуємо нашу розмову з нею про те, чому перспективні наукові відкриття не завжди швидко доходять до клінічної практики, як дослідники й клініцисти можуть працювати на перетині різних дисциплін, чому невдачі та стійкість є невіддільною частиною наукового прогресу та що зрештою потрібно для того, щоб результати досліджень справді змінювали життя пацієнтів.
Про трансляційну науку
Трансляційна наука, наставництво та лідерство — це теми, яким, можливо, приділяють недостатньо уваги. Ми багато говоримо про медицину й науку, але дуже рідко — про сам процес.
Трансляційна наука має перетворювати відкриття на реальну користь для пацієнтів. Її сенс — провести наукову ідею шляхом від лабораторного відкриття та доклінічних досліджень до клінічних випробувань, нових методів лікування й покращення медичної допомоги. Головний критерій цінності інновації — чи здатна вона змінити життя пацієнта, скоротити час до ефективної допомоги або зменшити страждання.
Між науковим відкриттям і клінічною практикою існує великий розрив — так звана “долина смерті”. Менше ніж 10% перспективних відкриттів у біології раку доходять до клінічних випробувань, а приблизно 1% початкових відкриттів зрештою стають схваленими методами лікування. Це може знеохочувати. Однак, на мою думку, важливо визнати, що це нормально. Певною мірою саме так і має бути, адже наша робота впливає на життя людей, і ми не можемо просто впроваджувати абсолютно все. Наша відповідальність — пізнати найбільш надійні відкриття.
Багато моїх відкриттів спочатку, здавалося, нікуди не ведуть. Але через 5 чи 10 років ними могла зацікавитися компанія і підтримати подальший розвиток. Ще 5-10 років могло піти на те, щоб перетворити їх на комерційний продукт або щось, що зрештою змінює клінічну практику. Іноді просто ще не настав правильний момент.
Основне питання трансляційної науки — не лише як зробити відкриття, а як визначити, які інновації варто переводити у клінічну практику і як допомогти їм пройти “долину смерті”. На цьому етапі особливо важливими стають лідерство, наставництво та командна взаємодія.
Це не прямий шлях. Процес розвивається, змінюються і його лідери. Завжди є ймовірність, що щось не спрацює, і потрібно навчитися із самоі невдачі і як переживати невдачі.
Саме в цьому процесі формуються стійкі й зрілі команди. Це надзвичайно важливо для майбутнього медицини: нам потрібні люди, які вміють працювати разом, і команди, здатні розвиватися та змінюватися одночасно із проєктом.
Це також означає, що іноді потрібно посунути власне его. Наукове відкриття, яке ви зробили, може сприйматися майже як ваша дитина, але зрештою може настати момент, коли його потрібно буде передати комусь іншому, щоб пройти в наступний етап транзляціі.
Про це потрібно говорити, щоб люди були готові до такого розвитку подій і могли сприяти успішному впровадженню результатів досліджень у практику. Зрештою, найважливішою є не окрема людина і навіть не саме відкриття. Важливо те, чи зможе воно принести користь пацієнтам.
Трансляційні дослідження також формують багату культуру всередині медицини. Вони розвивають аналітичне мислення, дають можливість висловитися людям, які за інших обставин могли б залишитися непочутими, і допомагають формувати прозоре, свідоме майбутнє охорони здоров’я. Саме тому, на мою думку, трансляційній науці надзвичайно важливо приділяти увагу.
Під час AACR on Campus Poland–Ukraine я побачила багато постерів біологів, присвячених дослідженню біомаркерів та іншим подібним темам. Це також частина трансляційної науки: як перенести ці результати у клінічну практику і як оцінити, чи справді вони приносять користь пацієнтам? І якщо приносять, то яким саме і в яких умовах?
Коли науковець долучається до роботи мультидисциплінарної команди, серед її учасників можуть бути хірурги та дуже авторитетні лікарі, і науковцю потрібно представити ідею, яка на перший погляд може здаватися незначною. Але це зовсім не обов’язково так. Ця ідея може виявитися проривною. Водночас представити її в такому середовищі може бути надзвичайно складно і психологічно непросто. Саме тому важливо створювати механізми, які дають науковцям можливість представляти свої ідеї. Я хотіла б заохотити дослідників робити це частіше.
Водночас я хотіла б заохотити лікарів більше слухати й залишатися відкритими до думки, що те, що вони робили протягом 40 років — навіть якщо цей підхід добре працював усі ці 40 років, — усе одно можна вдосконалити.
Науковець може мати ідею та розуміти фізичні технологічні й наукові принципи того, як вона може працювати, тоді як клініцист розуміє, як застосувати її в роботі з пацієнтом. Саме тому мультидисциплінарні команди — а разом із ними вміння слухати, обговорювати та співпрацювати — мають таке велике значення.
І ця співпраця важлива не лише в межах однієї установи, а й на міжнародному рівні, адже зрештою всі ми прагнемо одного — кращих результатів для наших пацієнтів.
Про наставництво та лідерство
Сучасне лідерство — це не про ієрархію чи посаду. Воно про ясність, людяність і здатність надихати інших діяти. Лідер — це провідник, який допомагає бачити далі проблеми, що стоїть сьогодні, вміє об’єднати команду навіть у складних обставинах і приймати рішення, які поважають гідність кожного пацієнта.
Це особливо важливо у трансляційній науці, адже саме тут ми будуємо міст між знанням і дією. Іноді найважливіша роль лідера полягає не в тому, щоб самому мати найкращу ідею, а в тому, щоб створити умови, у яких інша людина не боятиметься її висловити.
Я пам’ятаю одну мультидисциплінарну зустріч у радіаційній онкології. Команда працювала над складним випадком пацієнта з титановим імплантом, який значно ускладнював планування лікування. Медична фізикиня запропонувала сміливу ідею — науково обґрунтовану, але ще не випробувану. Було видно, наскільки непросто їй було озвучити щось настільки нове. Хірург це помітив і спокійно створив простір для обговорення. Разом команда розглянула наявні дані: що вже відомо, що залишається невизначеним і що ще потрібно перевірити. І вони вирішили спробувати — розпочати шлях від ідеї до впровадження, від можливості до рішення.
Клінічний результат був важливим. Але не менш важливим був сам цей момент: команда разом зробила крок у невизначеність. Саме так виглядають наставництво й лідерство в науці та медицині. Це вимагає сміливості, щедрості, доброчесності та готовності не лише перетворювати знання на дію, а й підтримувати інших на цьому шляху.
Для цього команда повинна мати психологічну безпеку — люди мають знати, що можуть запропонувати нову ідею, попросити про допомогу, припуститися помилки або критично оцінити рішення, не боячись негативних наслідків для себе. Важливо, щоб усі мали можливість говорити й бути почутими. Склад команди має значення, але те, як люди взаємодіють і працюють разом, важить ще більше.
Саме тому я розрізняю ролі лідера і менеджера. Традиційно лідерство часто пов’язують з ефективністю, відповідальністю та здатністю швидко організувати роботу. Але його роль значно ширша. Лідер також розвиває спроможність людей, будує довіру й професійні взаємини, підтримує професійний розвиток і створює культуру, здатну навчатися та адаптуватися. Якщо ви є лідером, то це тому, що ви обираєте служити іншим.
Наставництво є іншою важливою частиною цього процесу. Для мене наставництво — це людський каталізатор медичного прогресу. Воно допомагає нам проходити через невизначеність, професійне вигорання та емоційне навантаження. Наставники відкривають двері й додають упевненості, а через наставництво знання і професійна мудрість передаються від одного покоління до наступного.
Наставництво — це не лише про те, щоб сказати людині, що робити. Це guidance, growth and gratitude — орієнтири, розвиток і вдячність. Це створення середовища, у якому допитливість може розвиватися, люди не бояться ставити запитання, а молодші колеги отримують можливість знайти власний шлях.
У цьому і полягає зв’язок між трансляційною наукою, наставництвом і лідерством. Трансляційна наука — це знання, наставництво — це люди, а лідерство — це напрям. Коли ці три складові поєднуються навколо спільної мети, інновація отримує шанс стати реальністю.
Кожен із нас має свою роль у подоланні розриву між знанням і практикою. Ми формуємо майбутнє медицини щоденними рішеннями: чи поділимося знаннями, чи підтримаємо чужу ідею, чи дамо молодшому колезі можливість висловитися, чи будемо готові поставити під сумнів те, що робили багато років. Трансляція науки може змінювати життя. Лідерство формує майбутнє. А наставництво допомагає виростити тих, хто поведе медицину вперед завтра.
Схожі статті
5120
Як лікарю-науковцю зробити літературний огляд?
Як лікарю-науковцю зробити літературний огляд?: Літературний огляд – це аналіз наукових джерел з певної тематики. Для того, щоб розпочати роботу над ним, варто визначитись з темою вашого дослідження, та метою, заради якої ви це робите. Здебільшого такий аналіз проводять з метою надання нового тлумачення старому матеріалу або ж, навпаки, аби показати найновіші дослідження у певній галузі. Отож, як лікарю-науковцю написати огляд літератури? Для цього варто дотримуватися наступних кроків:
12
З чого почати написання наукової роботи: 5 кроків від плану до подачі статті в журнал
Написання наукової статті - як почати роботу, скласти план, якою має бути структура, про що писати у Вступі, Методах, Результатах, Обговоренні, Висновках.
201
Типи наукових статей у медицині
Типи статей, які найчастіше публікують в наукових медичних журналах - оригінальна стаття, огляд, звіт про клінічний випадок, лист до редакції, коментар, технічні нотатки.